Перш, ніж отримати клеймо буржуазної музики, джаз у ранній радянський період був надзвичайно популярним.
Мелодії темношкірих американців тоді ще не називали проявом імперіалізму. В 20-х послухати джаз можна було без особливих проблем. У ті часи в Союз навіть приїздять з гастролями американські та французькі артисти.
Але в один момент джаз із музики пролетарської перетворюється в музику буржуазну. З критикою жанру виступає радянський письменник Максим Горький. Він називає це музикою ситої буржуазії, яка любить слухати оркестри божевільних мелодій.
Джаз ненадовго стає легальним в часи Другої світової, коли союзники відкривають другий фронт. Тоді Леонід Утьосов разом із британською співачкою Енн Шелтон записують спільну джазову композицію. У післявоєнні роки джаз можна було зловити хіба що на іноземних радіостанціях. Але це було доступно лише тим, хто жив біля західного кордону СРСР.
Переломним стає 1957 рік. В союзі відбувається Міжнародний фестиваль молоді та студентів. Починається джазова відлига. На колись буржуазну музику влада дивиться крізь пальці.
— Він уже не був заборонений, але він і не був дозволений. Його просто не чіпали. А чому? Бо 60-ті роки — це вже рок-н-рол, Елвіс Преслі, це вже Бітлз. І джаз залишили в спокої, — розповів джазовий критик Петро Полтарєв.
Джазові мотиві беруть на озброєння і професійні музиканти. Заборонена колись музика відвойовує втрачені позиції. У Києві в 1962-му році в кафе Мрія відкривається джаз-клуб. В Союзі відбувається джазові фестивалі. Джаз-бенди створюють при таксопарках і заводах. Джаз, разом із рок-н-ролом, стає в Союзі музикою свободи.
оригінал: https://showbiz.24tv.ua/zgadati_vse_dzhaz_muzika_inteligentsiyi_n1029758
