1-й конкурс
2-й конкурс
Вперше в Україні в рамках Другого міжнародного конкурсу-фестивалю арфового мистецтва імені Вікторії Полтарєвої «Арфами, арфами золотими… йде весна», який планується провести у Львові з 28 до 30 травня, буде проведена презентація арф італійської фабрики «SALVI».
Метою конкурсу є відродження цього мистецтва в Україні, налагодження міжнародних зв’язків з музикантами інших країн.
Вікторія Петрівна Полтарєва – видатна арфістка, засновник національної арфової школи, була понад тридцять років професором Львівської консерваторії, є знаною у цілому світі.
Один з світових лідерів виробництва арф італійська компанія «SALVI» підтримала конкурс-фестиваль і надала чудову можливість юним виконавцям заграти на кращих її інструментах. Серед інструментів, що будуть представлені – унікальна арфа, яка декілька років була прикрасою Букингемського палацу в Лондоні.
«Вперше ці арфи можна буде придбати в Україні. Сучасних арф надзвичайно бракує нашим театрам, філармоніям, оркестрам, мистецьким та навчальним закладам. Кожний маленький виконавець зростає з мрією мати в житті свою власну арфу, а студенти професійних вишів прагнуть цього всім серцем», — розповіли організатори.
Презентація арф та концерт за участю членів журі та переможців Першого конкурсу-фестивалю відбудеться 28 травня 2016 року об 13.00 год. у великий залі Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка.
Перший міжнародний конкурс-фестиваль імені Вікторії Полтарєвої відбувся у квітні 2012 року у Києві.
Організаторами і співзасновниками ІІ конкурсу-фестивалю є Міністерство культури України, Громадська організація «Мистецька Ліга», Асоціація арфістів України (Національна всеукраїнська музична спілка), Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Львівська спеціалізована музична школа-інтернат імені Соломії Крушельницької.
Офіційний спонсор змагання – італійська компанія «Salvi Harps», яка виробляє інструменти з 1954 року в діапазоні від концертних педальних до реверсних кельтських і студентських арф і надала чудову можливість юним арфістам заграти на кращих її інструментах.
Он-лайн — трансляції конкурсу-фестивалю будуть проходити завдяки медіа-партнеру – Громадському телебаченню Львівщини «Разом TV».
Ідея змагання полягає у розвитку й поширенні арфового мистецтва в Україні. Тому взяти участь у конкурсі-фестивалі було запрошено виконавців усіх вікових категорій. Якщо нижня вікова межа учасників турніру визначається 5–6 роками, то верхня – відкрита: у найстаршій групі змагатимуться арфісти від 20 років і вище. Конкурс-фестиваль охоплює чи не усі рівні та сфери арфового мистецтва: у ньому беруть участь учні початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів, студій педагогічної практики, а також студенти вишів і концертні виконавці. Окрім солістів у конкурсі змагатимуться ансамблі з арфою у складі.
У п’яти вікових категоріях змагатимуться 61 учасник-соліст: 42 арфісти з України і 19 – з-закордону. Також до участі у ІІ конкурсі-фестивалі подали заявки 9 ансамблів із арфою у складі: 3 українські колективи і 9 польських.
Українська географія нинішнього турніру охоплює Дніпро, Київ, Львів, Одесу, Рівне, Харків. Зарубіжні арфісти представлятимуть навчальні заклади Варшави, Вроцлава, Бєлостока, Бєльсько-Білої, Катовіце, Кракова, Сулеювоку (усі – Польща) та Мінська.
До складу журі запрошено провідних митців України, зарубіжних арфістів та мистецтвознавців:
Зоряна БАБЮК (Німеччина) – солістка Берлінського симфонічного оркестру, директор арфової школи «Вікторія»;
Олександр КОЗАРЕНКО (Україна) – композитор, піаніст, доктор мистецтвознавства, завідуюча кафедри філософії мистецтв Львівського національного університету ім. І. Франка;
Алла ТЕРЕЩЕНКО (Україна) – доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, провідний науковий співробітник відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України;
Аліна БЖЕЖИНСЬКА-ЛАЗОРКІНА (Великобританія) – викладач класу арфи Королівської консерваторії Шотландії, солістка Інтернаціонального Джаз Тріо;
Ханна МЮЛЕРОВА-ЮЗОВА (Чехія) – солістка Празької філармонії, викладач класу арфи, організатор фестивалів арфового мистецтва у Празі;
Юрій ЛАНЮК(Україна) – композитор, заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Республіки Польща, Завідуючий кафедрою струнно-смичкових інструментів ЛНМА ім. М. Лисенка.
Очолить роботу журі Наталія ІЗМАЙЛОВА (Україна), народна артистка України, голова Асоціації арфістів України, солістка Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України.
Оргкомітет ІІ Міжнародного конкурсу-фестивалю:
Ігор Пилатюк – голова організаційного комітету, ректор Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, народний артист України, кандидат мистецтвознавства, професор;
Петро Полатрєв – президент громадської організації «Мистецька Ліга», музикознавець, директор Школи джазового та естрадного мистецтва (Київ);
Олена Супрун – Голова ГО «Мистецька Ліга», кандидат мистецтвознавства, доцент НАКККіМ (Київ);
Олександра Гумен – директор конкурсу-фестивалю, заступник голови Асоціації арфістів України, кандидат мистецтвознавства, викладач класу арфи ДМШ №33 і ДШМ №5 ім. Л. Ревуцького (Київ), Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.
Спеціальний гість конкурсу-фестивалю – Анатолій Корисько, заслужений діяч мистецтв України, директор Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв.
Графік роботи конкурсу:
28 ТРАВНЯ
12:00–13:00 – реєстрація учасників, жеребкування (хол перед Великим залом ЛНМА ім. М. Лисенка);
13:00–14:00 – ПРЕЗЕНТАЦІЯ АРФ від Італійської фабрики «SALVI» (Великий зал ЛНМА ім. М. Лисенка);
14:00–15:00 – Урочисте відкриття та концерт за участі ленів журі та переможців Першого конкурсу-фестивалю ім. В. Полтарєвої (Великий зал ЛНМА ім. М. Лисенка)
29 ТРАВНЯ
Конкурсні прослуховування (ЛНМА ім. М. Лисенка)
10:00–11:30 – гр. «А» (Малий зал);
12:00–14:30 – гр. «В» (Малий зал);
14:30–15:30 – перерва в роботі журі;
15:30–19:00 – гр. «С» (Малий зал);
10:00–11:30 – гр. «D» (Великий зал);
12:00–14:30 – гр. «F» (Великий зал);
14:30–15:30 – перерва в роботі журі;
15:30–19:00 – гр. «E» (Великий зал)
30 ТРАВНЯ
10:00–12:00 – Майстер-класи членів журі (Малий зал ЛССМШ ім. С. Крушельницької);
12:30–14:00 – екскурсія містом;
16:00–18:00 – Урочисте нагородження та концерт лауреатів конкурсу-фестивалю (ЛНМА ім. М. Лисенка, Великий зал).
Концерт-открытие:
Пресс-конференция:
Третий конкурс
23–26 березня у Києві відбувся ІІІ Міжнародний конкурс-фестиваль арфового мистецтва імені Вікторії Полтарєвої.
Цей третій за ліком форум арфістів, припав на 100-річчя від дня народження творця Української національної арфової школи, фундатора класу арфи у Львові, організатора перших арфових конкурсів на теренах колишнього Радянського Союзу, ініціатора появи у виконавському репертуарі арфістів творів сучасних українських авторів, видатного музиканта, ім’я якого носить конкурс-фестиваль – Вікторії Полтарєвої.
ІІІ Міжнародний Конкурс-фестиваль, що проходив у великому та малому концертному залі Національної музичної академії традиційно організовували Громадська організація «Мистецька ліга» спільно з Асоціацією арфістів України, за підтримки Міністерства культури України, та багатьох державних і громадських установ України. Як і раніше, конкурс-фестиваль запросив до участі виконавців усіх вікових категорій і статусу, від учнів мистецьких шкіл до студентів вишів і концертуючих професіоналів.
Конкурс-фестиваль імені Вікторії Полтарєвої, відкрив великий концерт в якому взяли участь члени журі та лауреати конкурсу-фестивалю попередніх років. Також у рамках форуму відбулися майстер-класи членів журі та презентація нотної збірки «Українська музика для арфи» (Вип. 2, автор-укладач Олександра Гумен).
«Арфами, арфами… йде весна» – 2019
Упродовж 23–26 березня у Києві тривав ІІІ Міжнародний конкурс-фестиваль арфового мистецтва імені Вікторії Полтарєвої «Арфами, арфами… йде весна».
Ні для кого не секрет, що проведення в Україні мистецьких заходів міжнародного рівня зазвичай є результатом співпраці державних і громадських інституцій та доброчинців. Означений конкурс-фестиваль не став винятком. До його впровадження в життя долучилися Міністерство культури України, Національна всеукраїнська музична спілка, Національна музична академія України імені Петра Чайковського, Київський міський методичний центр закладів культури та навчальних закладів, Київська дитяча школа мистецтв № 5 імені Левка Ревуцького, Громадська організація «Мистецька ліга» та Асоціація арфістів України. Вже вдруге змагання підтримав італійський виробничий концерн, володар брендів «Salvi Harps» та «Lyon & Healy», надавши інструменти для конкурсних прослуховувань та призи для переможців. Також проведенню заходу сприяли фірма C. BECHSTEIN, музичне підприємство KOMORA та Міжнародний благодійний фонд Let’s help!
Не завадить також згадати і про тих фігурантів конкурсу-фестивалю, внесок яких зазвичай залишається поза увагою загалу, – це викладачі та батьки конкурсантів. Адже безпосередньою запорукою реалізації заходу стала саме їх титанічна праця, фінансова і моральна участь.
Відповідно до сучасної практики нинішній конкурс-фестиваль став заходом багатоскладовим, акумулювавши у своїх рамках низку важливих і цікавих для арфової спільноти акцій. Це, зокрема, виставка арф брендів «Salvi Harps» та «Lyon & Healy», Семінар-практикум для викладачів «Арфа в європейській культурі: педагогіка та виконавство», майстер-класи членів журі, зустріч у день закриття змагання його організаторів та членів журі з ректором НМАУ Максимом Тимошенко.
Яскравий старт конкурсу дав концерт-відкриття «Відлуння арфового століття», що пройшов у Великому залі імені Героя України Василя Сліпака НМАУ імені Петра Чайковського. Масштабність локації і поетичність назви мали свій символізм, адже нинішній, третій за ліком, конкурс імені Вікторії Полтарєвої припав на 100-річчя від дня народження цієї видатної арфістки, педагога, музично-громадського діяча. А що може бути більш щирим і витонченим виявом мистецької шани колегами по цеху, ніж концерт?
У цій меморіальній імпрезі грали члени журі і лауреати конкурсу-фестивалю 2012 та 2016 років. Це, зокрема, були члени журі Наталія Ізмайлова (голова журі) та Василь Візнюк (Україна), Віктор Хартабану (Німеччина), Людмила Фролкова (Росія), Ініта Нейланде (Латвія), Олександра Гумен (лауреат конкурсу 2012 р. і його незмінний директор), лауреати попередніх конкурсів-фестивалів Катерина Голуб, Анна Воронова, Дар’я Хорошун, Валерія Тихонова. Не перебільшу, якщо скажу: такого кришталево-блискучого звучання арф стіни Київської консерваторії ще певне не чули.
А що ж конкурс? Упродовж двох днів свої програми виконали 42 українських (Дніпро, Київ, Львів, Рівне, Харків) і 12 зарубіжних (Латвія, Молдова, Польща, Росія, Туреччина, Чехія) учасників, які змагалися у п’яти вікових категоріях (від 6 років до 20 і більше), та 8 ансамблів з арфою у складі (усі з України).
Гру конкурсантів оцінювало професійне міжнародне журі, до складу якого увійшли: концертуючий арфіст, професор Державної консерваторії Форальберга Віктор Хартабану (Німеччина), солістка Празького філармонійного симфонічного оркестру, викладач класу арфи Празької консерваторії та музичної школи і гімназії Ханна Мюлерова-Юзова (Чехія), викладач класу арфи, учениця Вікторії Полтарєвої Оксана Кузнецова (Португалія), солістка-концертмейстер групи арф Московського державного академічного симфонічного оркестру, викладач класу арфи в ДМШ Людмила Фролкова (Росія), солістка симфонічного оркестру м. Риги, викладач класу арфи Ініта Нейланде (Латвія), президент ГО «Мистецька Ліга», директор Школи Джазового та естрадного мистецтва, музикознавець Петро Полтарев (Україна), заслужений діяч мистецтв України, директор КДШМ №5 імені Левка Ревуцького Василь Візнюк (Україна). Вже втретє очолила роботу журі народна артистка України, голова Асоціації арфістів України Наталія Ізмайлова.
Отож із усього сказаного раніше можна дійти висновку, що для арфової спільноти України ІІІ Міжнародний конкурс-фестиваль став унікальною подією. Проте це лише констатація факту. Для того аби зрозуміти значення цього заходу для «побутування» арфи в Україні необхідно трохи заглибитися у специфіку життя нашої арфової спільноти.
Почнемо з того, що на цю так звану специфіку впливають суспільні і, як не дивно, суто мистецькі стереотипи. Не помилюся, якщо скажу: для загалу, зокрема і музичного, арфа асоціюється винятково з вишуканим вбранням, красивими лебединими жестами рук і салонним музикуванням. Елітарне мистецтво, недоступне для розуміння простому смертному… До такого сприйняття нас спонукає вся європейська історія арфи, зафіксована у живописних зображеннях: від фресок у гробницях фараонів до картин ХХ століття (згадаймо хоча б портрет української арфістки Елеонори Манзій).
Який наслідок це має для мистецької інтерпретації інструмента? Не беруся за узагальнення на європейських обширах, але в Радянському Союзі і країнах теперішнього пострадянського простору арфа тлумачилася і донині тлумачиться винятково як інструмент оркестровий, який надає кришталево-чарівної барви у відповідні моменти розгортання музичної драматургії твору. Відтак професійна реалізація музиканта-арфіста можлива лише в оркестрі – симфонічному (філармонійному, муніципальному тощо) чи оперному. Практика сольного чи камерного виконавства на цьому інструменті в українському мистецькому просторі, на жаль, не склалася. Запитаєте, чому? На це є свої, суто об’єктивні причини.
Справа в тому, що арфа чи не найдорожчий у світі (напевне після органу) музичний інструмент. Нині вартість професійної концертної якісної арфи обертається в межах семизначних чисел. Отож гіпотетично, придбати сучасний музичний інструмент по силам лише потужним виконавським колективам. Але це гіпотетично. На практиці, жоден державний оркестр чи навчальний заклад не спроможний на цей вчинок. Відтак грають (якщо є кому) на старих зношених арфах радянського виробництва (до слова, і ці інструменти можуть коштувати до півмільйона гривень). Наголошу, що наразі йдеться лише про концертні інструменти. Але якщо торкнутися навчального процесу, одразу постає проблема інструментарію для дітей. Звісно, леверсні або кельтські арфи набагато зручніші для початкуючих музикантів, але коштують вони теж недешево. А діти, як відомо, ростуть і перехід до великого концертного інструменту неминучий…
Отож, у підсумку вимальовується не надто приваблива картина: навчатися гри на арфі в Україні дорого і безперспективно. Саме цей сумний висновок зумовлював особливості національного арфового ландшафту десятирічної давнини: викладання арфи фокусувалося винятково у культурних центрах держави (Львів, Київ, Харків), а загальний тонус мистецького життя обмежувався хіба що академічними концертами класу нечисленних викладачів цього інструмента.
Проте від 2009 року ситуація почала змінюватися. Сьогодні останні десять років у житті української арфової спільноти можна визначити як ренесанс. Поштовхом до нього стала поява Асоціації арфістів України (голова – Наталія Ізмайлов, заступник – Олександра Гумен). Серед творчих здобутків організації три міжнародні науково-практичні конференції «З арфою крізь час», меморіальні концерти, лекторії у рамках мистецького проекту «Різдвяна вітальня Наталії Ізмайлової» (автор Оксана Гриньова), Всеукраїнський конкурс арфістів пам’яті Георгія Гаазе і Міжнародний конкурс-фестиваль імені Вікторії Полтарєвої.
Паралельно набрало обертів арфове життя у Харкові. Від 2006 року тут розгорнувся потужний мистецький проект «Арфові барви» (художній керівник – Лариса Клєвцова, викладач ХССМШ), що реалізується через проведення окремих імпрез, майстер-класів, однойменних фестивалю і міжнародного конкурсу.
Поступово розширюється географія викладання гри на арфі в Україні: кілька років тому відновився клас у Дніпропетровській академії музики (викладач – кандидат мистецтвознавства доцент Олександра Гумен), гри на інструменті почили навчати у Рівненській дитячій музичній школі № 2 (викладач Ірина Гасратова).
До позитивів сучасного українського арфового життя варто зарахувати й те, що значно зросли класи арф у мистецьких школах Києва (йдеться не про спеціалізовану школу), розширився вік початкуючих музикантів. Останнє вочевидь є наслідком появи на українському ринку музичних інструментів маленьких леверсних арф, які за відносно помірну ціну постачають зарубіжні виробники.
І треба визнати, що в цьому процесі поступового, але неухильного розвою українського арфового буття міжнародний конкурс-фестиваль «Арфами, арфами… йде весна» відіграє роль потужного стимулу. Про це свідчать вже самі результати нинішнього змагання. Згадаймо, як блідо і невиразно виглядали українські конкурсанти три роки тому у Львові, під час другого конкурсу-фестивалю у порівнянні з польською групою арфістів. Тоді наші нечисленні перші місця сприймалися радше як випадковість. Нині ситуація змінилася: поруч із іноземними учасниками найвищі місця у чотирьох вікових категоріях із п’яти посіли й українські арфісти (з результатами можна ознайомитися на сторінці конкурсу у Facebook). Серед них, відзначимо студентку КІМ ім. Р. Глієра Анну Воронову (викладач Діана Корчинська), яка у порівнянні з попереднім змаганням піднялася з другого місця на перше, учениць Лариси Клєвцової у Харківській десятирічці Марину Мартьянову (група А), Єлизавету Раковську (група С) і Дарію Агапову (група D), які піднялися відповідно з четвертого і двох других місць, і вихованку Львівської спеціалізованої школи ім. С. Крушельницької Божену Іванишин (викладач Антоніна Колупаєва), котра знову, але вже в іншій віковій категорії, виборола перше (!) місце. Безперечно, ці перемоги – наслідок таланту, помноженого та копітку працю, учасниць змагання і грамотної педагогічної стратегії їхніх викладачів.
Отож, повторюся, на мапі українського арфового життя конкурс-фестиваль імені Вікторії Полтарєвої займає свою важливу нішу. Він потрібен усім учасникам мистецького процесу. Для викладачів – це обмін педагогічним досвідом, для учасників – нагода побувати у сценічній ситуації (їх насправді не так уже й багато, особливо у наймолодших учасників із групи А), випробувати свої виконавські сили, адже не секрет, що для частини українських арфістів конкурс-фестиваль є трампліном до вже суто конкурсу «Арфові барви», що за півтора тижні розпочнеться у Харкові. Зрештою, він потрібен усім нам для того, аби зрозуміти, що насправді ми перебуваємо лише НА ПОЧАТКУ ШЛЯХУ до того справжнього арфового розвою, в якому учень, котрий опановує гру на арфі може вибирати собі інструмент із 10–20-ти, що знаходяться в аудиторії, коли арфіст не обмежений однорідним у стильовому відношенні репертуаром і коли він може реалізовувати себе і як педагог і як виконавець широкого профілю (соліст, ансамбліст, артист оркестру).
Все ніби непогано. Але… Скажемо і про неприємне, вірніше загрозливе. Початкова мистецька освіта в Україні перебуває у стадії реформування. Мета змін суто прагматична – зменшити фінансові витрати у бюджетній сфері. Засоби її досягнення можна звести до відомої фрази: «до основанья, а затем…». Навчальні плани і програми перекроюють в сторону зменшення навчальних годин (а отже і педагогічного навантаження) і тотального спрощення. Згадаємо і про нове Положення про педагогічну атестацію викладачів закладів освіти сфери культури, яке принижує статус педагога, фінансово знецінює його працю, а в низці тверджень відзначається відверто корупційним підтекстом. Чи багато викладачів захоче працювати у державній мистецькій школі за таких умов? Не знаю. Та цілком може статися таке, що навіть за наявності бажаючих навчатися нехай і гри на арфі, можуть не знайтися ті, хто вміють навчати. А відтак, чи потрібен буде в Україні конкурс-фестиваль арфового мистецтва? Чи потрібен буде взагалі хоч якийсь виконавський конкурс? Питання – риторичні. Наразі скажемо: час покаже.
Р. S. Як і минулого разу менеджер фірми «Salvi Harps» в Україні Марія Софроні подарувала учасникам конкурсу-фестивалю чотири леверсні арфи. Три інструменти отримали українські конкурсанти з Дніпра, Києва та Рівного.
Спеціальні призи змагання від ГО «Мистецька ліга» – сертифікати на запис відео-кліпу та запис сольного аудіо-альбому – отримали володарі Гран-Прі: Мартін Саділек із Чехії (група С, викладач Ханна Мюлерова-Юзова) та українка Дарія Агапова (група D, викладач Лариса Клєвцова).
Валентина Кулик
Фото — директор конкурсу-фестивалю Олександра Гумен
Цей третій за ліком форум арфістів припадає на 100-річчя від дня народження фундатора класу арфи у Львові, організатора перших арфових конкурсів на теренах колишнього Радянського Союзу, ініціатора появи у виконавському репертуарі арфістів творів сучасних українських авторів, видатного музиканта, ім’я якого носить конкурс-фестиваль – Вікторії Полтарєвої.
Поява і «життя» конкурсу-фестивалю є результатом спільної праці різних державних і громадських установ і організацій – Міністерства культури України, Національної всеукраїнської музичної спілки, Асоціації арфістів України, Київського міського Методичного центру закладів культури і навчальних закладів, Київської дитячої школи мистецтв № 5 імені Левка Ревуцького, Громадської організації «Мистецька ліга».
Як і раніше конкурс-фестиваль запрошує до участі виконавців усіх вікових категорій і статусу: учнів мистецьких шкіл, середніх спеціалізованих музичних шкіл-інтернатів, студій педагогічної практики при вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, студентів вишів і концертних виконавців.
ПОЛТАРЄВА Вікторія Петрівна (20.06.1919, м-ко Ромни, тепер райцентр Сум. обл. – 16.03.1991, м. Київ) – арфістка, педагог. Матір Петра П. Канд. мист-ва (1969). Професор (1978). Із дворян. родини (батько – юрист, діяч Центр. Ради, розстріляний 1937). У ранньому віці почала навч. гри на фортепіано та акордеоні. На поч. 1920-х із родиною переїхала до Ленінграда (тепер С.-Петербург), де продовжила заняття музикою. Від 1936 навч. на фп. ф-ті Ленінгр. конс. Від 1937 почала брати уроки гри на арфі у проф. М. Амосова. 1937 (після арешту батька) продовжила навч. у Моск. конс. (кл. К. Ерделі), тоді ж захопилася джазом. Працювала акордеоністкою в Моск. цирку. У черв. 1941 під час літніх канікул у Єревані (Вірменія) виступала у джаз. оркестрі Р. Бейбутова. З початком війни 1941–45 там само залишилася в евакуації: працювала в єреван. оркестрі, виступала з ансамблями на фронті й у шпиталях. Гастролювала в Ірані, де тяжко захворіла на тропічну лихоманку, кілька місяців лікувалася в амер. шпиталі. 1944 повернулася до Москви, де закін. Консерваторію; за розподілом поїхала працювати до Львова. 1945–85 – викл. кл. арфи Львів. конс. Була єдиною арфісткою в Галичині. Товаришувала з М. Колессою, А. Кос-Анатольським, С. Людкевичем та ін. Наприкінці 1945 заарештована через листування із закордон. друзями. Через 9 місяців була виправдана й поновлена на роботі. 1954 ініціювала створення 1-о укр. концерту для арфи з орк. А. Кос-Анатольського, каденцію для якого дописала К. Ерделі (1-е вик. 30 листоп. 1954, Симф. орк. п/к М. Колесси, Львів. філармонія). Сприяла поповненню репертуару для арфи, здійснювала перекладення творів різних жанрів, зокр. М. Лисенка, С. Людкевича, В. Сокальського, В. Барвінського, В. Косенка, М. Колесси та ін., працювала над партіями арфи для оркестру з композиторами. П. присвятили твори А. Кос-Анатольський, А. Солтис, Р. Сімович та ін. Для П. було написано “Прелюдію” А. Солтиса, “Романс” М. Жербіна, “Ноктюрн” Ж. Колодуб, “Контрапункти” Г. Ляшенка та ін.
1986 переїхала до Києва, де продовжила активну наук. і конц. діяльність. В ост. день її життя в Київ. буд. актора відбувся підготовлений П. творчий вечір київ. арфістів.
П. – фундаторка укр. арфової школи, що поєднала найкращі рад. і зах. риси, адаптувала засади звуковидобування Моск. школи проф. О. Сліпушкіна до укр. традицій. Укр. арф. школа сьогодні відома у США, Ізраїлі, Японії, Німеччині, Вел. Британії та ін. Поміж учнів П. – багато вик-ців і педагогів, які плідно працюють в Україні та за кордоном, зокр. О. Олійник, Н. Кметь, викладачка Одес. конс. Н. Радіоло, солістка Дніпроп. симф. оркестру й викладачка Дніпроп. муз. уч-ща М. Матанцева, солістка Саратовської (РФ) симф. оркестру й доцент Саратов. конс. Н. Мальчевська, кол. викладачка Київ. муз. уч-ща О. Кузнецова та ін. П. – організаторка 1-о Респ. семінару-практикуму з питань сучас. методики викладання гри на арфі (1974), 1-о Респ. конкурсу арфістів (1976), числ. наук. конференцій і форумів, присв. арфі. Член правління Всесоюз. творч. об’єднання арфістів. Завдяки П. арфа набула статусу не лише орк. та акомпонуючого, а й сольного конц. інструмента з вел. вик. можливостями. Наук. діяльність П. присв. дослідженню історії гри на арфі, становленню арфи як конц. інструмента та проблемам арф. вик-ва.
16 берез. 2010 у Київ. буд. актора відбувся концерт пам’яті П., в якому взяли участь арфісти, у т. ч. студенти вишів та учні ДМШ, зі Львова, Харкова, Києва, а також Вел. Британії і Франції. Асоціації арфістів України присвоєно ім’я П.
- Літ. тв.: канд. дис. “Проблеми розвитку гри на арфі в Радянському Союзі” (К., 1969); Ксенія Ерделі. – К., 1959; Арфа. – К., 1980; статті в наук. зб-ках, журналах; упоряд. зб-к творів для арфи – П’єси українських композиторів. –К., 1958, 1972, 1979; П’єси радянських композиторів союзних та автономних республік. – К., 1976.
- Літ.: Гумен О. Сторінки історії арфи в Україні. Пам’яті В. Полтарєвої (до 90-річчя від дня народження) // Мистецтвознавчі записки. – К., 2009. – Вип. 15; Її ж. З арфою крізь час (Пам’яті Вікторії Полтарєвої) // Музика. – 2011. – № 3.
О. Гумен, «Українська музична енциклопедія«
Цього разу команду арбітрів склали відомі зарубіжні і вітчизняні арфісти-педагоги, музиканти:
Наталія Ізмайлова (Україна) – голова журі народна артистка України, голова Асоціації арфістів України, солістка Національного заслуженого академічного мис фонічного оркестру України;
Віктор Хартабану (Німеччина) –арфіст-віртуоз, професор Державної консерваторії Форарльберга (австрійська консерваторія, що базується в німецькому місті Фельдкирх у Форарльберге);
Ханна Мюлерова-Юзова (Чехія) – лауреат міжнародних конкурсів, солістка Празького філармонійного симфонічного оркестру, викладач класу арфи Празької консерваторії та музичної школи і гімназії;
Оксана Кузнецова (Португалія) – викладач класу арфи, учениця ВІкторії Полтарєвої;
Людмила Фролкова (Росія) –заслужена артистка РФ, солістка оркестру, викладач класу арфи;
Ініта Нейланде (Латвія) – солістка симфонічного оркестру м. Риги, викладач класу арфи;
Петро Полтарев (Україна) – президент ГО «Мистецька Ліга», директор Школи Джазового та естрадного мистецтва, музикознавець;
Василій Візнюк (Україна) – заслужений діяч мистецтв України, директор КДШМ №5 імені Левка Ревуцького.
Старт конкурсу-фестивалю дасть концерт пам’яті Вікторії Полтарєвої, в якому візьмуть участь члени журі та лауреати конкурсу-фестивалю попередніх років. Також у рамках форуму відбудуться майстер-класи членів журі і презентація нотної збірки «Українська музика для арфи» (Вип. 2, автор-укладач Олександра Гумен).
Умови проведення конкурсу-фестивалю — за адресою http://konkurs.harp.dp.ua