Упродовж 28-30 травня у Львові тривав II М жнародний конкурс-фестиваль арфового мистецтва імені Вікторії Полтарєвої, організаторами і співзасновниками якого є Асоціація арфістів України (НВМС) й організація «Мистецька ліга».
Вже сама статистична інформація про цей виконавський турнір свідчить про унікальність події у культурному житті нашої країни. У конкурсі-фестивалі, що охопив вікові категорії від 6 до 20 і більше років та усі рівні і сфери арфового мистецтва від учнів музичних шкіл до концертних виконавців, взяли участь 51 соліст і 8 ансамблів. Українську географію змагання представляли учасники з Дніпра, Києва, Львова, Одеси, Рівного, Харкова, зарубіжну — Варшави, Вроцлава, Бєлостока, Бєльсько-Білої, Катовіце, Кракова, Сулеювоку (усі — Польща), Мінська та Жукова (Росія).
До команди арбітрів конкурсу увійшли провідні митці України та зарубіжні арфісти, мистецтвознавці: солістка Берлінського симфонічного оркестру Зорна Бабюк (Німеччина), викладач класу арфи у Королівській консерваторії Шотландії Аліна Бжежинська-Лазоркіна (Великобританія), солістка Празької філармонії Ханна Мюлерова-Юзова (Чехія), доктор мистецтвознавства Алла Терещенко та композитори Юрій Ланюк і Олександр Козаренко. Очолила роботу журі народна артистка України, голова Асоціації арфістів України Наталія Ізмайлова.
Конкурс вже став історією. Із запитанням про враження від змагання, його специфіку, значення у мистецькому житті країни ми звернулися до організаторів і членів журі.
Наталія Ізмайлова, голова журі конкурсу:
— Конкурс-фестиваль, без сумніву, необхідний захід для подальшого розвитку українського арфового мистецтва. Про це свідчить хоча б той факт, що ініціатива Асоціації арфістів і «Мистецької ліги» не канула в небуття після проведення першого змагання у квітні 2012 року в Києві. Нині конкурс проходить вдруге, і треба сказати що для нас це, перш за все, чудова можливість довідатись про рівень арфового виконавства в інших країнах. Зокрема, вельми цікаво було почути учасників із Польщі — це зовсім незнана для нас традиція, і Білорусії. Мушу визнати, що представники зарубіжних шкіл мають високий виконавський рівень і без сумніву це є стимулом для наших українських арфістів.
В рамках конкурсу відбувся майстер-клас члена журі, концертуючої арфістки з Англії Аліни Бжежинської. Тож наочним є і навчально-виховне значення змагання.
Ще один важливий момент конкурсу-фестивалю: ми мали нагоду почути сучасний зарубіжний арфовий репертуар. Адже не секрет, що той репертуар, який виконують наші арфісти і особливо діти, навчаючись гри на арфі, є доволі обмеженим і переважно академічним. Його основу було сформовано ще за радянських часів і відтоді він не надто розширився. Звісно необхідно згадати приватну ініціативу арфісток і педагогів Олександри Гумен і Валерії Тихонової, які уклали збірки арфовкх п’єс для дітей, але цього мало. Тому міжнародний конкурс-фестиваль імені Вікторії Полтарєвої — це також можливість репертуарного збагачення.
Олександра Гумен, заступник голови Асоціації арфістів України, директор конкурсу:
— Ідея змагання, котре ми започаткували чотири роки тому, полягає у розвитку і поширенні арфового мистецтва в Україні. Саму тому у ньому беруть участь виконавці усіх вікових категорій і сфер арфового мистецтва. Нинішній конкурс вже має наслідки першого турніру. Так, зокрема, значно розширилася українська географія — вперше заявили про себе Дніпро і Рівне.
Нинішній конкурс пройшов у Львові і це невипадково. Адже він носить ім’я видатної української арфістки Вікторії Полтарєвої, котра майже 50 років пропрацювала у Львівській консерваторії, фактично заклавши фундамент арфового виконавства. Хочу сказати, що фестиваль став для міста святом. Велику роль у цьому відіграв і той факт, що усі учасники змагання грали на нових сучасних музичних інструментах, які спеціально для проведення конкурсу-фестивалю надала італійська фірма «Salvi Harps». Діапазон інструментів був широкий: це і концертні педальні арфи, і леверсні кельтські, і студентські. Ми глибоко вдячні «Salvi Harps», зокрема представнику фірми Марії Софроні, за підтримку у проведенні конкурсу. Адже не секрет, що українські діти і виконавці нині не мають сучасних музичних інструментів. Увесь навчальний і виконавський процес обслуговують арфи, вік яких часто сягає п’ятдесяти і більше років.
Аліна Бжежинська-Лазоркіна, член журі конкурсу:
— Вважаю цей конкурс унікальною подією для України і Львова зокрема. Заходи такого рівня і значення у місті проходили ще за часів Радянського Союзу і організовувала їх сама Вікторія Полтарєва, ім’я якої носить конкурс-фестиваль. Наголошу, що у порівнянні з конкурсами радянських часів, цей турнір має відмінності. Перш за все, це інтернаціональне змагання, у якому беруть участь не лише дорослі арфісти, а й діти, ті хто ще опановує гру на цьому інструменті. Це прекрасна можливість для обміну досвідом як для викладачів, концертних виконавців, так і для дітей, адже вони мали нагоду брати участь або бути присутніми на майстер-класах. Це було велике свято, яке з точки зору професійного підходу поставило високу планку.
Однак мені дуже сумно, що у Львові та інших українських містах діти навчаються на старих, зношених музичних інструментах. Адже цей чинник впливає на якість і рівень підготовки. Виступ польської групи показав нам як багато важить доступ до якісного сучасного музичного інструментарію. Якщо хоча б одна школа у кожному великому місті мала би маленьку арфу, а кожна консерваторія сучасну концертну арфу, це багато би важило для розвитку арфового виконавства в Україні.
Безумовно, конкурс-фестиваль — унікальна подія. Але поки що ця подія постала винятково на ентузіазмі організаторів, викладачів, дітей, членів журі. Без серйозної фінансової допомоги з боку міністерства, держави, меценатів всі здобутки фестивалю можуть бути легко зведені нанівець і ці прекрасні рядки з поезії Павла Тичини, що взяті за епіграф до його назви можуть так і залишитися усього-на-всього словами. А цього зовсім не хотілося б. Адже саме від таких заходів залежить майбутнє України.
Підготувала Валентина Кулик.